Чи мають право на існування в сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу? Йдеться про дієприкметники, що закінчуються на -ачий, -ячий, учий, -ючий (бачачий, спляча, слабнучий, читаючий). Більшість мовознавців, зокрема Олена Курило, Борис Антоненко-Давидович, Юрій Шевельов, Олександр Пономарів, Святослав Караванський, радили й радять уникати їх, оскільки вони є невластивими українській мові. Але як їх замінити? Чи завжди це можливо? Досвідчені мовці переконують, що це не тільки можливо, а й досить легко. Наприклад, Святослав Караванський у книзі «Пошук українського слова, або, Боротьба за національне «Я»» навів 24! способи заміни дієприкметників і зазначив, що ці способи не вичерпують усіх словотворчих можливостей нашої мови.
Пропонуємо вам розглянути найуживаніші способи заміни невластивих українській мові дієприкметників:
1. За допомогою прикметників:
- однокореневих прикметників: панівна еліта (а не «пануюча»), приваблива пропозиція (а не «приваблююча»), кроковий екскаватор (а не «крокуючий»);
- синонімів: зворушлива зустріч (а не «хвилююча»), прийдешнє свято (а не «наступаюче»), багатий на залізо (або залізновмісний, а не «вміщуючий залізо»), сучасні кордони (а не «існуючі»), чинне законодавство (а не «діюче»), молоде покоління (а не «підростаюче»);
- прикметника із суфіксом -альн-: зволожувальний крем (або крем для зволоження, а не «зволожуючий»), освіжальний напій, душ (а не «освіжуючий»), знеболювальний засіб (або засіб для знеболення, а не «знеболюючий»);
- складного прикметника: працелюбний, волелюбний хлопець (а не «люблячий працю, волю»);
- прикметника з прислівником щораз (чимраз): щораз слабші поштовхи (а не «слабнучі»), чимраз менший.
2. За допомогою іменників:
- іменника у формі називного відмінка: відпочивальники (а не «відпочиваючі»), доповідач, промовець (а не «виступаючий»), керівник (а не «керуючий»), вірянин (а не «віруючий»), завідувач кафедри (а не «завідуючий»), оточення (а не «оточуючі люди»);
- іменника у формі родового відмінка: лампи енергозбереження (а не «енергозберігаючі» лампи);
- іменника з прийменником: деталі для комплектування (а не «комплектуючі» деталі), засоби для миття (або мийні засоби, а не «миючі»), місця для сидіння (а не «сидячі» місця);
- іменника-прикладки: поет-початківець (а не «початкуючий» поет), одяг для мам-годувальниць (а не «годуючих» мам), команда-лідер (а не «лідируюча» команда);
3. За допомогою нормативних дієприкментників:
- пасивного дієприкметника на -н(ий), -т(ий): приспана красуня (а не «спляча»);
- активного дієприкметника минулого часу: зраділий студент (а не «радіючий»), ожилий вулкан (а не «діючий»);
- дієприкметника минулого часу з префіксом напів-: напіввимерлі види тварин (а не «вимираючі»), напівзниклі рептилії (а не «зникаючі»).
4. За допомогою інших хитрощів:
- усунення з тексту зайвого за змістом активного дієприслівника: постійна виставка (а не «постійно діюча»);
- за допомогою підрядного речення: який скаче/плаче (а не «скачучий», «плачучий»);
- словосполучень відповідного змісту: з любов’ю до тебе (а не «люблячий» тебе), у сльозах (а не «плачучий»), по дорозі до Києва (а не «їдучий» до Києва).
Варто зазначити, що в українській мові є окремі дієприкметники, що вже стали прикметниками, тобто вказують на постійну ознаку предмета, а не на дію. Порівняйте: «Під лежачий камінь вода не тече», «Лежачого не б’ють», але «Жінка, яка лежала на дивані» (а не «лежача» жінка). У перших двох реченнях слово «лежачий» виконує функцію прикметника, а в третьому воно б виступало як невластивий українській мові активний дієприкметник теперішнього часу.
Наталія Клименко
Мені здається, це неправильно — ускладнювати мову. Особливо «за допомогою інших хитрощів». Якщо ми утворюємо дієприслівники на -ачи, -ючи, то чому такий спосіб не може бути можливим в утворенні дієприкметників? Тоді правило було б універсальним. Водночас, воно могло би бути варіативним — таким, що дозволяло б утворювати дієприкметники за допомогою прикметників, іменників і, навіть, "інших хитрощів".
На даний час «спляча» красуня вважається, такою, що «спить» неправильно. Але так вважається тому, що так колись вирішила вважати якась конкретна особа – умовний мовник Петренко. І лише тому, що це повторює норми російської. Хай внормовувач мови скаже, що всі дієприкметники теперішнього часу можуть утворюватися як прикметники, і справі кінець. Тоді два різних учителя не зможуть поставити дві різних оцінки за «сплячу красуню». А любителям вишуканості залишимо право бути варіативними.