Фразеологізми з городиною

На бобах (зі сл. зоставатися, сидіти, зоставляти) — без нічого, ні з чим. «Де не взявся сивенький голубок та й зоставив на бобах наших горобчиків» (Панас Мирний).

Наздога́д (навдога́д, рідко надо́гад) буряків [, щоб дали капусти] — говорячи про одне, робити натяк на щось інше або мати на увазі щось інше. «Стій, я його зачеплю розмовою. А ти піддержуй. Може, що випитаємо. Я буду закидати надогад буряків, а ти помічай» (Панас Мирний); «Одно знаю, хоч не з’їм солодко і напрацююся гіркенько, так ніхто мене не налає..,— говорила Мотря наздогад буряків, поглядаючи на Семена» (М. Коцюбинський).

Дава́ти (підно́сити) гарбуза́ — відмовляти кому-небудь у сватанні. «Маринка наша довго ховалася, та син старости виказав,— він до неї колись сватався, а вона йому гарбуза піднесла» (О. Іваненко). 

Як ви́росте гарбу́з на вербі — ніколи не (буде, стане). «Ось годі тобі! Тоді буде, як виросте гарбуз на вербі» (Л. Глібов).

Горо́х з капу́стою — що-небудь таке, в чому важко розібратися; щось невпорядковане, незрозуміле, наплутане. «Словом — горох з капустою, нічого не розбереш, що там діється. Кипить, мов в горшку» (М. Коцюбинський).

Наколоти́ти горо́ху з капу́стою — змішати все докупи, наплутати. «(Петро:) Сю штуку написав москаль по-нашому і дуже поперевертав слова. (Виборний:) Москаль? Нічого ж і говорити! Мабуть, вельми нашкодив і наколотив гороху з капустою» (І. Котляревський). 

Лі́зти в чужи́й горо́х — втручатися в чиї-небудь особисті справи. «От так йому, от так йому треба! Най не лізе в чужий горох!» (І. Франко).

Мо́ркву те́рти — глузувати, кепкувати з кого-небудь; уїдливо дошкуляти комусь. «Усі ми, парубки в селі, дуріли за нею. А вона, бестія, всім моркву терла, аж поки десь не наскочила на свойого» (І. Франко). 

Скребти́ (наску́бти) мо́ркву — дорікати кому-небудь або лаяти, сварити когось. «Чує стара, на службі йому щодня моркву скребуть, уже грозяться і вигнати» (Панас Мирний).

Гірш за ре́дьку гірку́ (зі сл. набри́днути, доку́чити і под.) — дуже, надзвичайно, великою мірою. «Скінчу вже врешті свою подорож, яка, певно, докучила тобі гірш за редьку гірку» (М. Коцюбинський).

Підно́сити (те́ртого) хро́ну (пе́рцю) — робити або говорити кому-небудь щось неприємне, прикре, образливе і т. ін. «Мартоха частує свою супротивницю залізним бобом, а Дармограїха своїй суперниці від щирої душі підносить тертого хрону» (Є. Гуцало).

По три (по сім) за цибу́лю (перев. зі сл. продава́ти) — дуже дешево, майже задарма. «Сказать по щирій правді, моїх женихів хоч по сім за цибулю продавай на богуславському ярмарку, та й то ніхто не купить» (І. Нечуй-Левицький).

Які з цих висловів знали? Якими б доповнили цей перелік?