
Говорити, співати, писати, викладати, видавати... можна українською, по-українському, по-українськи.
Якщо не вірите нам, то ми ще процитуємо Олександра Пономарева:
"Маємо три варіанти. Найпоширеніший - українською мовою. Рідше вживаний - по-українському, ще рідше - по-українськи. Напр.: "Багато перлин світового красного письменства перекладено українською мовою" (журн.); "Це така книжка, що в ній усе понаписувано по-нашому, по-українському" (С. Васильченко), "Молоденький перекладач з чорними вусиками мелодійним голосом повторив присуд по-українськи" (Ірина Вільде)".
Коментарі ()
Авторизуйтеся, щоб залишити коментар. Увійти
sum.in.ua/s/perekladaty
Більшість моїх оповідань перекладені на російську мову… Перекладають і на інші мови: польську, німецьку, італійську, норвезьку, іспанську, мадярську (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 282); Ще за життя Кобзаря, починаючи з 1860 року, почали перекладати його твори чеською мовою (Наука і життя, 3, 1961, 18)
Сучасні поети, особливо ті, що пишуть тексти до пісень, пишуть сленгом… Їхні винаходи скоро теж введуть до граматичних правил?
Далі, щодо сленгу. По-перше, потреба перекладати сленг нікуди не зникла — якщо в іншомовному джерелі персонажі розмовляють на сленгу, то передавати його мовою високої поезії незовсім правильно — а отже, сленг (з відповідними примітками) теж має згадуватись у словниках. По-друге, сленг недовговічний сам по собі — ми легко читаємо Наталку-полтавку, написану без сленгу, а для розуміння Енеїди, де переважає український жаргон кінця ХѴІІІ—початку ХІХ ст., змушені звертатись до словника — тож навіть включення жаргонізмів у словники відобразить лише поточний стан мови і, ймовірно, втратить актуальність через сотню років. По-третє, сленг має стосунок до лексики, а не граматики, правопис може лише регулювати правила запису розмовних слів і аж ніяк не лексичний склад мови (бо це задача словника).
Тут словник пише, що на «Уживається при позначенні мови як засобу спілкування між людьми.»
Також у мене є деякі сумніви щодо «говорити по-українськи». В загальному випадку «по-українськи» — це те ж саме, що «на український лад» (напр., «Він розмовляв англійською по-українськи — з геканням і вільним порядком слів»).