Вопрос не в том что «попросив її руки» — выглядит или не выглядит как калька, а в том, что «попросити руки» это четкая форма в украинском языке, а «зробити пропозицію» — режет уши, т.к. нет такой конструкции и это однозначно калька.
Попросити руки ще не означає заручитися. По-перше, після того, як хлопець попросив руки, дівчина ще має дати свою згоду. По-друге, після того, як згоду було отримано, має бути оголошено про саме заручини.
Вислів «просити руки» має корені в давніх шлюбних традиціях і ритуалах. Він походить із звичаю, за яким чоловік офіційно звертався до батьків жінки (особливо до батька) з проханням дозволити шлюб із їхньою дочкою.
Символічно «рука» у цьому контексті уособлювала згоду на спільне життя, партнерство та взаємопідтримку в шлюбі. Рука як жест має глибоке значення в багатьох культурах: це символ довіри, об'єднання та спільності.
Ця традиція була поширена в багатьох країнах Європи, включаючи Україну, де шлюби часто узгоджувалися між сім'ями, і важливою частиною цього процесу було офіційне «сватання» чи «просіння руки». Сьогодні цей вислів використовують у переносному значенні, коли мова йде про пропозицію шлюбу.
Традиція «просити руки» була поширена й у Росії, так само як і в інших країнах, зокрема в Україні, оскільки це характерно для багатьох патріархальних суспільств. У Росії цей обряд мав свої особливості та називався сватанням.
Під час сватання жених (або його представники — свати) офіційно зверталися до батьків нареченої, висловлюючи бажання одружитися з їхньою дочкою. Якщо батьки погоджувалися, це ставало початком підготовки до весілля. Символіка «руки» також була присутня — це вважалося згодою на союз і спільне майбутнє.
Отже, в Росії ця традиція існувала, але могла мати певні відмінності в залежності від регіональних звичаїв чи соціального стану родин.
Символічно «рука» у цьому контексті уособлювала згоду на спільне життя, партнерство та взаємопідтримку в шлюбі. Рука як жест має глибоке значення в багатьох культурах: це символ довіри, об'єднання та спільності.
Ця традиція була поширена в багатьох країнах Європи, включаючи Україну, де шлюби часто узгоджувалися між сім'ями, і важливою частиною цього процесу було офіційне «сватання» чи «просіння руки». Сьогодні цей вислів використовують у переносному значенні, коли мова йде про пропозицію шлюбу.
Під час сватання жених (або його представники — свати) офіційно зверталися до батьків нареченої, висловлюючи бажання одружитися з їхньою дочкою. Якщо батьки погоджувалися, це ставало початком підготовки до весілля. Символіка «руки» також була присутня — це вважалося згодою на союз і спільне майбутнє.
Отже, в Росії ця традиція існувала, але могла мати певні відмінності в залежності від регіональних звичаїв чи соціального стану родин.