ПРИЄ́МНИЙ, а, е.
1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 273); Вутаньці була приємною його увага, і коли воєнком з невимушеною чемністю попросив дозволу сісти, вона, зашарівшись, тільки кивнула в знак згоди (Олесь Гончар, II, 1959, 168);
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 610.
АПЕТИ́Т, у, чол.
1. тільки одн. Бажання їсти, охота до їди. Тепла пахуча пара од поросятини страшенно дратувала в них апетит (Нечуй-Левицький, III, 1956, 377); Апетит здоровий, все з'їдаю, що дають, і другий раз прошу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 332); — А ти чого не їси? —… питає Віктор свою супутницю. — Щось апетиту нема. — А ти їж: апетит приходить під час їди (Андрій Головко, I, 1957, 459).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 54.
1. Який викликає задоволення, втіху, радість. Добре йти в годину гожу і нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 273); Вутаньці була приємною його увага, і коли воєнком з невимушеною чемністю попросив дозволу сісти, вона, зашарівшись, тільки кивнула в знак згоди (Олесь Гончар, II, 1959, 168);
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 610.
1. тільки одн. Бажання їсти, охота до їди. Тепла пахуча пара од поросятини страшенно дратувала в них апетит (Нечуй-Левицький, III, 1956, 377); Апетит здоровий, все з'їдаю, що дають, і другий раз прошу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 332); — А ти чого не їси? —… питає Віктор свою супутницю. — Щось апетиту нема. — А ти їж: апетит приходить під час їди (Андрій Головко, I, 1957, 459).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 54.