«Учителька здивувалася такою чудацькою відповіддю, скартала вітроногого Сенька і говорила далі до Юрця:
— Та що тобі, малий чудаку, до голови залізло, що?»
Степан Ковалів «В останній лавці»
Приходити (прийти) в (у) голову (до голови, на думку, на ум, на розум) кому: а) починати думати про кого-, що-небудь; задумуватися про щось, задумуватися над чимсь. Часто мені приходить на думку: чого б то чоловікові так дуже пристращатись на сім світі до чого-небудь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 22); Хлопцеві мрії зразу увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом (Степан Васильченко, II, 1959, 380);
sum.in.ua/s/prykhodyty
[І] в голову (в думку, на думку) не приходить (не приходило, не прийшло, не прийде) кому — хтось зовсім не думає, не догадується про що-небудь. Про те, що я… можу програти усі свої три копійки, мені і в голову не приходило (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 25); Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 184); Панотець його [наймита] ненавидів, а він так само панотця. Один одному заважав. Але нікому з них не прийшло на думку розлучитися (Лесь Мартович, Тв., 1954, 227); Прийти до слова, рідко — спромогтися або дістати можливість сказати що-небудь, висловитися. Здивовані християни не встигають прийти до слова (Леся Українка, II, 1951, 393); Ґава під впливом тих слів, мов кропивою попечений, і собі, ж схопився на рівні ноги і замахав руками, але Вовкун не дав йому прийти до слова (Іван Франко, III, 1950, 21); Короп прийшов до слова: — Чекай-чекай, Грицю, ти говориш ні се ні те (Лесь Мартович, Тв., 1954, 67); Приходити (прийти) в (у) голову (до голови, на думку, на ум, на розум) кому: а) починати думати про кого-, що-небудь; задумуватися про щось, задумуватися над чимсь. Часто мені приходить на думку: чого б то чоловікові так дуже пристращатись на сім світі до чого-небудь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 22); Хлопцеві мрії зразу увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом (Степан Васильченко, II, 1959, 380); Тоді-бо дійшло безладдя в Польщі до того, що робив усякий староста, усякий ротмістр, усякий значний чоловік, що йому в божевільну голову прийде, а найбільш із народом неоружним (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 51); О зміні годин і о їх порядку не мав [Тимофій] найменшого поняття, тому ляпнув мені першу-ліпшу цифру, котра прийшла йому на розум (Гнат Хоткевич, II, 1966, 387); б) починати пригадувати кого-, що-небудь. Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як… (Марко Вовчок, I, 1955, 181); Раптом щось, як теплий вогник, пройдеться по тілі. І чого б ото радіти — подумає [Марта] А він [Дмитро] і приходить на думку, точнісінько таким, як з Варивоном приходив (Михайло Стельмах, II, 1962, 342); в) виявляти бажання, задумувати (щось зробити). Мати розповіла, що складав старий стіжок соломи за хлівом, цілий день старався і вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 77); Приходить (прийшла) [до голови (у голову)] думка (гадка, ідея і т. ін.) кому — хтось починає думати про щось, задумуватися над чим-небудь. Озираюсь. Де ж гори? Я хочу побачити обіцяні гори! Та їх немає, скрізь рівно. Тоді мені приходить до голови думка, що я міг би сам поставити гори (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 236); — А що ж, синку? Я ж колись теж був малим. Усякі фантазії в голову приходили (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 44); Одного дня попові прийшла гадка: полетіти з воронами аж під саме небо і подивитися, яке воно є (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 19); Подібна тема прийшла мені до голови, коли я дивився на Горького (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 359); Приходити (прийти) на пам'ять див. пам'ять.
— Та що тобі, малий чудаку, до голови залізло, що?»
Степан Ковалів «В останній лавці»
sum.in.ua/s/prykhodyty
[І] в голову (в думку, на думку) не приходить (не приходило, не прийшло, не прийде) кому — хтось зовсім не думає, не догадується про що-небудь. Про те, що я… можу програти усі свої три копійки, мені і в голову не приходило (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 25); Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 184); Панотець його [наймита] ненавидів, а він так само панотця. Один одному заважав. Але нікому з них не прийшло на думку розлучитися (Лесь Мартович, Тв., 1954, 227); Прийти до слова, рідко — спромогтися або дістати можливість сказати що-небудь, висловитися. Здивовані християни не встигають прийти до слова (Леся Українка, II, 1951, 393); Ґава під впливом тих слів, мов кропивою попечений, і собі, ж схопився на рівні ноги і замахав руками, але Вовкун не дав йому прийти до слова (Іван Франко, III, 1950, 21); Короп прийшов до слова: — Чекай-чекай, Грицю, ти говориш ні се ні те (Лесь Мартович, Тв., 1954, 67); Приходити (прийти) в (у) голову (до голови, на думку, на ум, на розум) кому: а) починати думати про кого-, що-небудь; задумуватися про щось, задумуватися над чимсь. Часто мені приходить на думку: чого б то чоловікові так дуже пристращатись на сім світі до чого-небудь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 22); Хлопцеві мрії зразу увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом (Степан Васильченко, II, 1959, 380); Тоді-бо дійшло безладдя в Польщі до того, що робив усякий староста, усякий ротмістр, усякий значний чоловік, що йому в божевільну голову прийде, а найбільш із народом неоружним (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 51); О зміні годин і о їх порядку не мав [Тимофій] найменшого поняття, тому ляпнув мені першу-ліпшу цифру, котра прийшла йому на розум (Гнат Хоткевич, II, 1966, 387); б) починати пригадувати кого-, що-небудь. Як-то часто приходять мені на ум молоді літа: де що було, як… (Марко Вовчок, I, 1955, 181); Раптом щось, як теплий вогник, пройдеться по тілі. І чого б ото радіти — подумає [Марта] А він [Дмитро] і приходить на думку, точнісінько таким, як з Варивоном приходив (Михайло Стельмах, II, 1962, 342); в) виявляти бажання, задумувати (щось зробити). Мати розповіла, що складав старий стіжок соломи за хлівом, цілий день старався і вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 77); Приходить (прийшла) [до голови (у голову)] думка (гадка, ідея і т. ін.) кому — хтось починає думати про щось, задумуватися над чим-небудь. Озираюсь. Де ж гори? Я хочу побачити обіцяні гори! Та їх немає, скрізь рівно. Тоді мені приходить до голови думка, що я міг би сам поставити гори (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 236); — А що ж, синку? Я ж колись теж був малим. Усякі фантазії в голову приходили (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 44); Одного дня попові прийшла гадка: полетіти з воронами аж під саме небо і подивитися, яке воно є (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 19); Подібна тема прийшла мені до голови, коли я дивився на Горького (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 359); Приходити (прийти) на пам'ять див. пам'ять.