На жаль, під впливом російської мови все частіше «їх» вживається не у властивому значенні. Насправді, «їхній» – це присвійний займенник (відповідає на питання «чий?»), а «їх» – це форма родового й знахідного відмінка від особового займенника «вони» (відповідає на питання «кого?», «чого?», «що?»).
Коментарі ()
Авторизуйтеся, щоб залишити коментар. Увійти
Або ви просто капітан ачівіднасть)
«Кічитись» — русизм, і не існує в українській. Переклад — вихвалятися, хизуватися, величатись.
Кіч або Кітч (нім. Kitsch — ницість, халтура, відсутність смаку) — термін для означення низькоякісного предмета масової культури, сучасного псевдомистецтва, творів, яким бракує смаку.
«Пропонуйте свої ідеї та отримуйте шанс на їх втілення». — на втілення кого/чого — їх, ідей?
«Пропонуйте свої ідеї та отримуйте шанс на їхнє втілення». — на чиє втілення?
Дякую.
Можна поетично сказати «мого пера праця», «твого авторства робота», але це реверсія.
Яка ж це все-таки іронія, що українці масово вживають nonsensical присвійний займенник "їх" (маючи в розпорядженні чудовий "їхній"), тоді як росіяни уже двісті років відмовляються додати в літературну мову «ихний»! Росйська повсякденна збагатилась від української, тоді як українська книжкова вперто себе каструє, мавпуючи помилки сусіда.
Навіть в англійській, де відмінків як кіт наплакав, розрізняють між «their» and «them» (хоча вони поголовно плутають «their» ("їхній"), «there» («там») і «they're» («вони є»)).
Ви правильно поставили запитання: втілення чого, чи втілення чиє?
Отже, має бути «чого?» — «їх (тобто ідей) втілення».
Форма «їхнє (ідей) втілення» означала би «втілення, яке належить ідеям», але втілення (на відміну від ідей) не може комусь належати. Ідеї можуть бути чиїмись: моїми чи їхніми, — але втілення ідей не може бути чиїмось (ні моїм, ні їхнім).
У мене схожий випадок, як у пані Надії, та сумніви не полишають:
«Актуальні форми й детальні вимоги щодо їх заповнення наведено на офіційному сайті»
За зазначеним правилом має бути "їхнього", та дивіться:
щодо чого? заповнення
заповнення чийого? їхнього
Але це, на мою думку, логічна помилка. Заповнення ж не належить і не властиве їм, це не форми роблять, а стосується того, що саме з ними треба зробити. Якщо ми підбиратимемо замінник, то це будуть «цих форм/таких форм». Усе ж «чого?», а не «чийого» виходить. Займенник же на те й займенник, що він заміняє собою інші частини мови, відповідаючи на ті самі питання.
От поміняймо "їх/вони" на будь-який інший займенник, то відразу це поглибиться:
Ти й вимоги щодо аналізу тебе. Якщо твого, то це ти щось проаналізував скорше, а тут саме тебе. Ну хіба ж не так?
Ви й вимоги щодо розуміння вас
Я та способи заохочення мене
Начебто обидві форми можливі, та пропонована правилом створює непотрібну поліфонічність.
Буду вдячний, якщо зазначите, у чому помилковість моїх шукань та суджень.
Тож усе-таки «вимоги щодо їхнього заповнення».
ТА!
Відкриваємо новітній правопис і натискаємо контрал+Ф, вводимо з пробілами (щоб чистенькі варіанти надало) " їх ", а потім усі версії " їхнього ":
— Подвоєння букв як наслідок їх збігу (назва розділу)
— відповідно до їх вимови
— В усталених словосполученнях, що використовуються в розмовній мові, де слова Бог, Господь та ін. не вживаються як їх найменування
— назви технічних реалій, машин і їх деталей (тут, здавалося б, точно має бути "їхніх")
— Хто назве їх імена? (цитата, та все ж)
— У питальних реченнях (переважно з однорідними членами) у
художній літературі знак питання ставимо після кожного слова (сполучення слів) для їх повнішого увиразнення:
— Слід відрізняти вставні слова та їх сполучення від омонімічних слів та їх сполучень (тут двічі)
— можливі два варіанти їх побудови з відповідним розставленням розділових знаків:
— Якщо такі обставини не є уточненням до попередніх обставин у
реченні, можливість їх змістового й, відповідно, інтонаційного виділення обмежується
— для увиразнення їх розмежування
— використання тільки арабських цифр (з крапками після
них) з послідовним їх додаванням від однієї до більшої кількості
"Їхній" з усіма похідними і відмінюваннями представлено частіше, але не критично, враховуючи незмінювану словникову одиницю проти відмінюваних. Не може ж бути стільки помилок у правописі, над яким там кропітко працювали.