У контексті конкретної казки, де красуню справді приспали магічним способом — можливо. Якщо ж це якась інша красуня (будь-яка гарна дівчина спить декілька годин на добу), пасивний дієприкметник тут недоречний, якщо тільки її теж не ввели в сон штучно. Відтак, «приспана красуня» з казки стає малопридатною для порівнянь за межами цієї казки.

Звичайно, ще можна сказати «заснула красуня», використавши активний дієприкметник минулого часу — проте, його омонімія з дієсловом минулого часу в жіночому роді робить таке словосполучення невиразним (у чоловічому роді такої проблеми не було б: «заснулий красень» і «заснув красень» не плутаються між собою).

Проблема «небажаного» дієприкметника «сплячий», проте, не вичерпується казковою принцесою — наприклад, є сплячі вулкани, сплячі агенти. Тут дієприкметник обріс додатковим значенням, відсутнім у дієслова: «агент, що спить» — це просто шпигун, що ліг поспати, тоді як «сплячий агент» — це прихований неактивний агент, який тривалий час веде спосіб життя звичайної людини (а не спить безперервно), але одного дня може почати роботу агента. І якщо вулкан, при бажанні, можна назвати «заснулим», то з агентом це не працює: сон і «сплячий стан» у нього чітко розрізняються, і якогось іншого слова для позначення цього стану поки що нема.