Ви усе ускладнюєте, зовсім не розглянули випадок приголосний-голосний.
Проста мнемоніка:
Дивитися треба на перше слово. Якщо останній звук (Ь не рахується) приголосний то І, якщо голосний то Й.
Але при зіставленні, на початку речення, після паузи (будь-якого розділового знаку), якщо одне із слів починається чи закінчується на звук з Й (й, ю — йу, я — йа, ...), то завжди І.
Приклади:
правО Й діло, але партіЙа І народ
розсуД І обачність, але молодість І Йуність
Більш точно:
Проста мнемоніка:
Дивитися треба на перше слово. Якщо останній звук приголосний то І, якщо голосний то Й.
«Але» №1: при зіставленні (1), якщо одне зі слів починається чи закінчується на звук з Й (й, ю — йу, я — йа, ...) (2) — завжди І.
Приклади:
1)
Тато і мама. (= батьки)
День і ніч. (= частини дня)
2)
Данія(Йа) і Норвегія.
Аня і (Йу)Юля.
«Але» №2: на початку речення, після паузи (будь-якого розділового знаку) — вважаємо, що першого слова немає, а отже спираємося на друге слово, але з більшою свободою дій.
Приклади (першим іде більш вдалий сполучник):
Й/і окунь на мить завмер.
Й/і інколи іде дощ.
І таке, і/й інше.
І/й один, і два, і три.
Згідно з правилом, те саме, що коли далі один приголосний, тобто «й» — «щастя й праця».
Однак насправді бувають ситуації, коли потрібно обирати між правилом і здоровим глуздом. У мене бували випидки при написанні текстів, що після першого слова немає знака пунктуації, але є невеличка павза, далі ж іде слово з трьома приголосними. За правилом, має бути «й», а на практиці "і" краще вжити, бо інакше втрачається сам принцип, заради якого створене правило.
Ще трохи про вживання «та» незрозуміло. Наприклад, коли перераховуємо щось, а в кінці кажемо «та інше». Перед інше/інші завжди «та», ніколи "і". Традиційно. Чи це правило недороблене, чи все ж усі роблять помилку?
Або наскільки суворо треба уникати «та» в реченні, коли до цього немає "і" — не зовсім зрозуміло. Скажімо, таке речення:
Я навчаюсь на факультеті мови ТА літератури. Зазвичай у таких конструкціях «та», а не "ї" — традиція. Якщо я використаю "і", згідно з правилом, чи не зроблю я помилку, порушуючи цю традицію?
«Й» практично завжди доречно післе «але» — крім випадків, коли там далі йотований голосний або «й» на початку слова. Оце я б зафікусував суворо, а далі може бути на розсуд того, хто пише. Може, дійсно, трохи спростити все, залишивши, наприклад, лише практику використання "і" між приголосними і «й» між голосними?
Або давайте таке речення розберемо:
Він і не хотів навчатися, але пішов на поводі в мами (і/й/та) тата.
Що тут писати?? "І" вже є, далі має бути «та», тоді «в мами ТАТАТА»))) Якщо «й», то, може, на початку речення замінити "і"? Але на що? Там «та» доречним не буде, бо "і" виконує таку функцію, за якої ніяк не замінити "і" на «та». Але принаймні точно не "і". Нібито))
Може, там просто і, потім й? Це, здається, логічно. Але правило в сучасному вигляді вимагає іншого!
Тобто є купа нюансів, які б філологам потрібно доробити. Я б і допомогти не проти при потребі. :-)
Скажіть, будь ласка, а як щодо «переваги _ недоліки». Чи можна вважати це за «зіставлення понять» і писати між ними «і»? Чи все ж таки краще вживати «й» за правилом «між голосним і приголосним». І як щодо «та» для «стилістичної різноманітності»?
Приклад: «Який сумний осінній ранок \ Дістану аркуш й олівець»(Шевцов-Сапегін)[2]
Джерело:
[1] підручник Авраменка для десятого класу
[2] www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361696
чи можна написати «швидко та зручно»?
Проста мнемоніка:
Дивитися треба на перше слово. Якщо останній звук (Ь не рахується) приголосний то І, якщо голосний то Й.
Але при зіставленні, на початку речення, після паузи (будь-якого розділового знаку), якщо одне із слів починається чи закінчується на звук з Й (й, ю — йу, я — йа, ...), то завжди І.
Приклади:
правО Й діло, але партіЙа І народ
розсуД І обачність, але молодість І Йуність
Проста мнемоніка:
Дивитися треба на перше слово. Якщо останній звук приголосний то І, якщо голосний то Й.
«Але» №1: при зіставленні (1), якщо одне зі слів починається чи закінчується на звук з Й (й, ю — йу, я — йа, ...) (2) — завжди І.
Приклади:
1)
Тато і мама. (= батьки)
День і ніч. (= частини дня)
2)
Данія(Йа) і Норвегія.
Аня і (Йу)Юля.
«Але» №2: на початку речення, після паузи (будь-якого розділового знаку) — вважаємо, що першого слова немає, а отже спираємося на друге слово, але з більшою свободою дій.
Приклади (першим іде більш вдалий сполучник):
Й/і окунь на мить завмер.
Й/і інколи іде дощ.
І таке, і/й інше.
І/й один, і два, і три.
Однак насправді бувають ситуації, коли потрібно обирати між правилом і здоровим глуздом. У мене бували випидки при написанні текстів, що після першого слова немає знака пунктуації, але є невеличка павза, далі ж іде слово з трьома приголосними. За правилом, має бути «й», а на практиці "і" краще вжити, бо інакше втрачається сам принцип, заради якого створене правило.
Ще трохи про вживання «та» незрозуміло. Наприклад, коли перераховуємо щось, а в кінці кажемо «та інше». Перед інше/інші завжди «та», ніколи "і". Традиційно. Чи це правило недороблене, чи все ж усі роблять помилку?
Або наскільки суворо треба уникати «та» в реченні, коли до цього немає "і" — не зовсім зрозуміло. Скажімо, таке речення:
Я навчаюсь на факультеті мови ТА літератури. Зазвичай у таких конструкціях «та», а не "ї" — традиція. Якщо я використаю "і", згідно з правилом, чи не зроблю я помилку, порушуючи цю традицію?
«Й» практично завжди доречно післе «але» — крім випадків, коли там далі йотований голосний або «й» на початку слова. Оце я б зафікусував суворо, а далі може бути на розсуд того, хто пише. Може, дійсно, трохи спростити все, залишивши, наприклад, лише практику використання "і" між приголосними і «й» між голосними?
Або давайте таке речення розберемо:
Він і не хотів навчатися, але пішов на поводі в мами (і/й/та) тата.
Що тут писати?? "І" вже є, далі має бути «та», тоді «в мами ТАТАТА»))) Якщо «й», то, може, на початку речення замінити "і"? Але на що? Там «та» доречним не буде, бо "і" виконує таку функцію, за якої ніяк не замінити "і" на «та». Але принаймні точно не "і". Нібито))
Може, там просто і, потім й? Це, здається, логічно. Але правило в сучасному вигляді вимагає іншого!
Тобто є купа нюансів, які б філологам потрібно доробити. Я б і допомогти не проти при потребі. :-)