А ось навіщо таке правило — «Мама із сином»? Там виходить два приголосні поспіль, а перед ними два голосні поспіль: [а і з с]. Воно ж ніяк не умилозвучнює вимову порівняно з «Мама з сином».
Воно відділяє прийменник від іменника, полегшує сприйняття вимовленого. До прикладу, легше буде вимовити та зрозуміти: «треба із шаною», ніж «треба з шаною»; «взяти із собою», ніж «взяти з собою». Правило стверджує, що у вимові пари з-с/з-ш нерідко зливаються у якийсь один спільний звук, а додавання звуку змушує нас зробити невелику павзу і вимовляти чіткіше.
Вважаю, що це правило не можна так стандартизувати, бо поняття «милозвучність» залежить від вимови, інтонації, використання павз, власного відчуття ритмомелодики тощо. «З» можна вживати між двома приголосними відповідно до звукової доцільності й милозвучності вислову. Хліб з маслом; кров з носа; один з вас; вийшов з води; помер з голоду; вибраний з монографії. До цього б зарахувала і зошит з математики (приклади взято з видання «Українська ділова і фахова мова. Практичний посібник на щодень», М.Д. Гінзбург).
«Агент з продажу» – це що, виняток?
Перед глухим приголосним — із
Так милозвучніше