а тут мало би бути «твір із німецької мови» за правилом у частині 1 (між приголосними), але штука в тому, що «р» — сонорний (л, м, н, р, частково й та в), ми його вимовляємо майже так, як давнє «ръ», і скупчення фактично не відбувається (залишковий звук «ъ» можна почути, наприклад, у кінці слова «мініст(ъ)р»)
А давайте без «тощо». [з] і [с] називаються «передньопідебінні фрикативи», [ш] і [ж] — «середньопіднебінні фрикативи», буква «щ» позначає послідовність [шч], отже, те саме, що «ш» (бо йдеться саме про перший звук у скупченні). А то оці «свистячі», «шиплячі» — це неврегульована термінологія, скопійована з російської фонології (а там же і «щ» один звук позначає, до речі).
Якщо ЗІ ставиться пред з, с, ш, щ, а в правилиі про вживання ІЗ написано що ставиться преде с, ш.
То що ж тоді ставити перед слова що починаюать на с, ш? Бо в одному правилі написано одне, а в іншому протилежне.
Логіка ось у чому: «із» ставиться перед літерами «з, с, ш, щ», а «зі» — перед сполученням приголосних, яке починається зі «з, с, ш, щ». Тобто: «...із села», але «… зі школи».
Якщо ЗІ ставиться пред з, с, ш, щ, а в правилиі про вживання ІЗ написано що ставиться преде с, ш.
То що ж тоді ставити перед слова що починаюать на с, ш? Бо в одному правилі написано одне, а в іншому протилежне.