Про те, що слово «лавка» може позначати крамницю, я вперше дізнався з усної мови рідного села на Черкащині, де один магазин традиційно називали «Печена лавка». Причому, назва ця існувала ще з дорадянських часів, коли був такий купець Печений — зрозуміло, в радянські роки магазин став державним, але назва збереглася. Тобто, якщо «лавка» й русизм, то досить давній.

Мій улюблений СУМ-11 також лавку-крамницю фіксує, посилаючись на Панаса Мирного:
sum.in.ua/s/lavka

Вибачте, я не мовознавець. Але хочу правильно говорити і із задоволенням читаю розсилку від ukr-mova.in.ua/
Як на мене, приклади з української класичної літератури є доцільними за винятком посилань-цитувань діалогів, де може бути абсолютно різна лексика.

У селі моєї бабусі на Дніпропетровщині, єдиний магазин усі мешканці і моя бабуся (1928 р.н.) з прабабусею (1900 р.н.) також називали «лавкою».

Гадаю, все ж крамниця. В старих книжках часто зустрічається «всякий крам» (речі на продаж), «крамар»-продавець.

Є крамниця, лоток і прилавок.
Лоток — торговельний об'єкт для організування роздрібного продажу товарів обмеженого асортименту з використанням для їхнього викладання відкритого пристосування складно-розбірної конструкції, легко переміщуваної з місця на місце. (Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля»).

ПРИЛА́ВОК, вка, чол. Спеціальний стіл для торгівлі в крамниці, буфеті, на базарі і т. ін. Оттак думаючи, я був уже на Бернардинській площі, де здовж вулиці тяглися ряди прилавків із овочами (Іван Франко, II, 1950, 69).
♦ На прилавку (прилавках) — у продажу. Із сирого м'яса, закладеного на початку лінії, в кінці виходять сосиски такими, якими бачимо їх на прилавках (Радянська Україна, 23.V 1967, 4).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 653.