Мабуть, він робив це для того, щоб надати своєму тексту якогось особливого стилістичного забарвлення? То з такою метою можна й матюги використовувати! Але ж це не означає, що з ними слід погоджуватись?
А никто и не запрещает диалекты, просто существует стандартный язык: литературный. Причем сам по себе он тоже диалект, который юго-восточное наречие.
При этом никто не запрещает, например, петь песни на других диалектах. Возьмите, ну скажем, Океан Эльзи, которые поют на юго-западном (по крайней мере, частенько проскакивают конструкции того региона).
Мета проекту — показати, як правильно говорити и писати. Є діалектизми, є мова певних регіонів. Але коли диктор центрального телеканалу в офіційних новинах використовує діалектизми чи суржик — це не є добре. В діловому спілкуванні, в ЗМІ має звучати правильна, чиста мова. А от вдома кажіть, як бог на душу положить, хто ж вам заборонить. Але треба вміти за потреби перейти на правильну мову, а не «я так дома звик».
Підходящий — звучить просто жахливо і неприродньо. Але «підхожий» теж досить дивне слово, мені ніде не зустрічалося. Я б використовувала відповідно до контексту наступні слова: відповідний, прийнятний, придатний, потрібний.
Мова то живе явище. От в тій живій мові слова «підхожий» немає.
Більшість сучасних носіїв мови його не знає. Воно звучить штучно і не природньо
В українській мові, на відміну російської, не всі дієслова мають дієприкметникові відповідники. Тому я б замінив би на «той, що підходить». Ну чи якщо по конетксту пасує то, як вказали нижче, на «придатний», «прийнятний», тощо
Цікаво, що слово «підхожий» у словнику Грінченка є, але має інше значення: рос. «похожий» — тобто, схожий, подібний. Значення, що відповідає рос. «подходящий», фіксується, проте, в радянському СУМ-11.
Тобто, хоч належність слова «підхожий» до української мови сумнівів не викликає, придатність його для заміни слова «підходящий» може викликати питання (як мінімум, Грінченко б не погодився), плюс його маловживаність у сучасній українській мові. Гадаю, має сенс не мехінічно замінювати «підходящого» на «підхожого» у всіх можливих випадках, а підбирати вужчі синоніми залежно від контексту («придатний», «прийнятний» тощо).
Дорошко Петро Онуфрійович Український поет і письменник
Використовував слово «підходяще»
Мова жива поки ії використовують люди, а люди усі різні, от і слова у різних регіонах України відрізняються.
Ви щось чули про діалекти, говірки?
А мета вашого проекту створити якусь штучну, загнану у жорсткі рамки мову, якою ніхто не буде користуватися.
При этом никто не запрещает, например, петь песни на других диалектах. Возьмите, ну скажем, Океан Эльзи, которые поют на юго-западном (по крайней мере, частенько проскакивают конструкции того региона).
Підходящий — звучить просто жахливо і неприродньо. Але «підхожий» теж досить дивне слово, мені ніде не зустрічалося. Я б використовувала відповідно до контексту наступні слова: відповідний, прийнятний, придатний, потрібний.
Більшість сучасних носіїв мови його не знає. Воно звучить штучно і не природньо
В українській мові, на відміну російської, не всі дієслова мають дієприкметникові відповідники. Тому я б замінив би на «той, що підходить». Ну чи якщо по конетксту пасує то, як вказали нижче, на «придатний», «прийнятний», тощо
Тобто, хоч належність слова «підхожий» до української мови сумнівів не викликає, придатність його для заміни слова «підходящий» може викликати питання (як мінімум, Грінченко б не погодився), плюс його маловживаність у сучасній українській мові. Гадаю, має сенс не мехінічно замінювати «підходящого» на «підхожого» у всіх можливих випадках, а підбирати вужчі синоніми залежно від контексту («придатний», «прийнятний» тощо).